Під час служби ви могли зазнати значного фізичного та психічного навантаження, яке зокрема впливає на зір і слух, опорно-рухову та серцево-судинну систему, а також на психічне здоров’я — сон, емоційний стан. Військова служба та участь у бойових діях можуть впливати на здоров’я не лише під час самої служби, а й ще довго після її завершення. Тому важливо, аби держава гарантувала для вас підтримку, орієнтуючись на ваші потреби.

Для вас не мають створювати окрему «ветеранську» медицину. Ваші потреби мають бути враховані в загальній системі охорони здоров’я, яка працює для всіх людей в Україні. Це означає, що ви маєте отримувати потрібні послуги там само, де й інші, — але з урахуванням вашого досвіду.

Держава має збирати й аналізувати дані про вплив бойового досвіду на ваше здоров’я. Це необхідно не для контролю, а для того, щоб медична система могла планувати підтримку, яка відповідає реальним потребам, а також бачила зміни у здоров'ї, які не завжди проявляються одразу після служби.

Реабілітація має бути узгодженою: послуги для вас не мають бути розкиданими по різних установах чи працювати без зв’язку між собою. Підхід має бути комплексним і логічно збудованим — від початку до завершення.

Важливою є підтримка вашого психічного здоров'я: політика має передбачати підвищення кваліфікації психологів, психотерапевтів, покращувати якість послуг та зберегти компенсацію за них.

Ваші потреби мають враховуватися в Програмі медичних гарантій, щоб держава гарантувала і покривала послуги, яких ви потребуєте.

Підтримка має бути довгостроковою: медична система має допомагати вам не тільки в перший період після повернення, а й у довгій перспективі.

Після повернення до цивільного життя вам може бути потрібен простір, у якому є стабільність, безпека та можливість відновлення. Це стосується житла, можливостей пересування і того, як організована інфраструктура навколо.
Після служби ви можете мати різні житлові потреби:● власний простір та місце, де можна жити;● власне житло — можливість придбати його, скористатися житловими програмами з доступними умовами, володіти ним,перебудовувати простір;● комфортні умови;● особистий простір для відновлення і можливість побути наодинці;● інклюзивність житла і облаштування простору після поранення.
Так само важливою є можливість самостійно пересуватися — щоб мати доступ до медичних, соціальних та освітніх послуг і контролювати своє повсякденне життя.

Ви можете повертатися зі служби у різні житлові умови. Якщо ваше житло було пошкоджене, знищене або залишилося на окупованій території, державна політика має враховувати ці обставини й допомагати відновити ваш житловий добробут.

Житлова політика має гарантувати не лише право на житло, а і його доступність. Тобто, якщо ви маєте інвалідність через поранення, житло має відповідати вашим потребам після служби: бути адаптованим та переоблаштованим.

Державна політика має також дбати, щоб для вас був доступним, зручним і безбар’єрним простір навколо житла, наприклад, зупинки, вулиці, громадські місця.

Якщо ви маєте інвалідність, власний транспорт може бути ключовим для вашої свободи пересування. Тому держава може підтримати вас у цьому, наприклад, надавати можливість адаптувати транспорт під ваші потреби.

Після завершення служби вам може бути важливо забезпечити для себе комфортний і стабільний перехід до цивільного життя. Підтримка у напрямі матеріальних потреб допоможе планувати майбутнє, відновлюватися і повертатися до звичного ритму.

Держава має враховувати, що під час служби вам може бути складно займатися власними фінансами та накопичувати ресурси. Тому фінансова підтримка після повернення має це компенсувати.

Після служби держава має допомогти вам відновити свій матеріальний добробут — фінансову стабільність, економічну опору і можливість оплачувати базові потреби та будувати плани.

Держава має враховувати ваш бойовий шлях під час призначення пенсії. Вона має бути не лише виплатою, а й формою визнання вашого внеску і ризику.

Щоб отримати гарантовані для вас виплати, пільги й компенсації, необхідно подавати документи у різні установи. Держава може допомогти їх оформити, відновити та супроводжувати вас у цьому процесі за потреби.

Після служби ви можете повертатися до найманої роботи, будувати власну справу або обирати шлях освіти й перекваліфікації. Водночас військова служба може суттєво вплинути на ваші можливості в цивільному житті — особливо якщо призов повторюється кілька разів протягом життя. Держава має бачити ці ризики і надавати відповідні гарантії.

Після звільнення зі служби ви можете перебувати у резерві, тобто у разі потреби долучатися до захисту країни в майбутньому. Держава має забезпечити такі правила і гарантії, щоби ви могли планувати життя і поєднувати службу в резерві з роботою, навчанням чи власною справою.

Повертаючись до цивільної роботи, ви можете потребувати часу та умов для відновлення та реабілітації. Держава має гарантувати гнучкі правила, які захистять ваше право повернутися до професії без шкоди для здоров’я.

Після завершення служби ви можете змінювати професію, обирати нову освіту та хотіти отримати нові професійні навички. Держава може підтримати вас цьому і створити умови, щоб освіта була для вас реально досяжною та враховувала ваші побажання.

Якщо ви вже навчаєтесь в університеті, то держава має гарантувати вам вільне право поновитися на своє безоплатне місце в університеті після звільнення зі служби — без бюрократії чи втрати можливостей. Освітні заклади та держава мають забезпечити рівний, прозорий доступ до всіх освітніх програм.

Гідне визнання вашого досвіду, шляху і внеску — так само важлива частина політики, як і послуги чи підтримка. Визнання — це не лише символічний жест, а й реальний механізм, який впливає на повернення до цивільного життя, довіру до держави та її здатність зберігати й посилювати свою стійкість у довготривалій війні.

Держава має гарантувати, що у будь-якому сервісі — від лікарні до ЦНАПу — враховуються ваш досвід, потреби та шлях. Повага й чутливість мають бути не винятком, а стандартом роботи системи.

Держава може пояснювати суспільству, хто ви, що ви пройшли і які потреби у вас виникають після служби, наприклад, у форматі комунікаційних / інформаційних кампаній. Такі ініціативи підсилюють вашу видимість, зменшують упередження і формують культуру поваги.

Ви та ваші родини маєте бути впевнені, що держава забезпечить гідний порядок поховання та увічнення памʼяті. Кожен ветеран і кожна ветеранка має право заздалегідь визначити власні побажання, а держава — їх гарантувати.